У даній статті буде розглядатися покрокова установка гипервизора VmWare ESXi версії 4.1. Коротко – різниця між ESX і ESXi полягає в наступному: ESX – це гипервизор, що працює під управлінням Red Hat Linux, а ESXi – той-же самий гипервизор, але під управлінням “усіченого” варіанту Linux.
- “Усіченому” полягає у відсутності будь-якого функціоналу, якому немає потреби для роботи гипервизора. Що поряд з деякими мінусами має цілий ряд незаперечних переваг:
- Компактність – можна встановити на флешку – варіант “Embedded”, що-б максимально повно задіяти весь об’єм локального сховища, на відміну від встановленого на локальне сховище – варіант “Installable”. Відмінностей в налаштуванні і функцій немає.
- Закінчене рішення – даний сервер займається тільки одним справою – обслуговуванням гипервизора, «не розпорошуючись” на інший функціонал.
1. Підготовка до встановлення
Підключимо до майбутнього сервера монітор, клавіатуру і мережу. У разі якщо до сервера буде підключено кілька сховищ рекомендується, що-б не заплутатися при установці, підключити тільки те сховище, на яке і будуть встановлені системні файли.
Якщо планується установка на флешку, то відключати карту пам’яті не потрібно – відрізнити їх за розміром 🙂
Отже, приступимо:
2. Установка ESXi-сервера версії 4.1
Завантажившись з завантажувального диска побачимо Boot menu. вибираємо пункт ESXi installer.
Вітальне вікно. Enter.
погоджуємося – F11.
Вказуємо диск для установки ESXi-сервера.
підтверджуємо – F11.
ESXi-сервер успішно встановлено. Перевантажуємося.
“Свіжовстановленому” ESXi-сервер з консолі виглядає приблизно так.
3. Налаштування ESXi-сервера з консолі.
Після інсталяції потрібно зробити первинну настройку.
3.1 Пароль для доступу ESXi-сервера.
Перше що нам належить налаштувати – це адміністративний пароль. Натиснувши F2, побачимо віконце з полями логіна і пароля. Змінювати ім’я користувача не рекомендується, а пароль бажано ввести. Надалі використовуючи саме цей логін і пароль буде вестися управління ESXi-сервером. Потрапляємо в меню налаштувань.
3.2 Налаштовуємо мережу.
3.3 Конфігуратор мережі.
3.4 Вибір мережного інтерфейсу.
У випадку з одним мережевим інтерфейсом все тривіально – ESXi сервер включається тільки в одну мережу і доступ віртуальних машин до мережі і управління ESXi-сервером ведеться через один мережевий інтерфейс.
Картина дещо ускладнюється якщо мережевих інтерфейсів декілька і підключені вони до різних мереж.
Потрібно вказати мережевий інтерфейс підключений до тієї мережі, з якої буде вестися управління ESXi-сервером.
Метод визначення потрібного нам мережевого інтерфейсу простий – відключимо всі мережеві інтерфейси від мережі, за винятком одного, підключеного до основної мережі. Бажано отмаркіровать даний інтерфейс на корпусі ESXi-сервера, щоб не помилитися з підключенням при установці в серверну шафу.
Виходимо з цього меню і заходимо повторно. Тепер немає мук вибору потрібного нам інтерфейсу.
Якщо до основної мережі підключено більше одного мережевого інтерфейсу можна підключити і відзначити їх все. Але зазвичай вибирається один.
Наступний крок – настройка IP.
Вибір DHCP або static повністю залежить від налаштувань вашої мережі і особистих переваг. Рекомендую, при можливості, дати статичний адресу. В цьому випадку при збої або відключенні DHCP-сервера збережеться доступ до керуючої консолі ESXi-сервера по IP адресою.
Далі – настройка DNS.
Як і під час налаштування IP тут все залежить від налаштувань мережі та вашого вибору.
При виході з налаштувань мережі буде запит на збереження налаштувань і рестарт мережевого сервісу. Відповідаємо ствердно.
На цьому консольні настройки завершені. натискаємо ESC і виходимо з консолі. Монітор і клавіатуру можна відключити. Якщо є відключені мережеві інтерфейси – підключіть їх. Подальше управління і настройка будуть вестися по мережі.
4. Підключення до ESXi-сервера.
Для роботи та управління ESXi-сервером необхідний інший комп’ютер з ОС Windows. Спочатку повіримо чи видно наш ESXi-сервер з комп’ютера з якого буде надалі здійснюється управління ESXi-сервером.
Якщо сервер видно, то відкриваємо браузер і вводимо рядок з IP адресою ESXi-сервера. Наприклад, ось так – http://192.168.162.128
Продовжуємо все одно.
Підключення до ESXi-сервера відбулося успішно. За посиланням “Download vSphere Client“Завантажуємо з сайту vmware.com клієнтську програму з управління ESXi-сервером.
Запускаємо скачав дистрибутив і починаємо процес установки. Перше вікно – вибір мови. Російського немає, вибираємо англійська.
Next. Ще раз Next.
Погоджуємося і тиснемо Next.
Заповнюємо поля і знову Next.
Вказуємо шлях для установки.
Встановлюємо.
Установка успішно завершена.
натискаємо Finish і перезавантажуємо комп’ютер.
5. Клієнт ESXi-сервера.
На робочому столі є ярлик. Запускаємо клієнт ESXi-cервера.
Вікно логіна. Пароль вводили з консолі ESXi-сервера на початку його налаштування.
Попередження про НЕ довіреному сертифікаті. Встановлюємо галку в полі Install this … .. і натискаємо Ignore.
Попередження про термін дії тимчасового ключа. 60 днів. Відмінно.
Стартовий екран.
виберемо вкладку Configuration.
Перевіримо настройки.
Стан сервера – все нормально.
Процесори.
Пам’ять.
Сховище.
Мережа, Тут потрібно вказати на одну тонкість – підключення віртуальних машин ( “VM Network“) І управління самим ESXi-сервером (“Management Network“) Йде через віртуальний світч, який, в свою чергу, підключений до реальної мережі. Тобто “всередині” ESXi-сервера є не тільки віртуальні комп’ютери, але і віртуальний світч. Образно кажучи, мережеві інтерфейси ESXi-сервера можна вважати “зовнішніми” портами віртуального світча. Саме тому, після нескладних налаштувань, можна включати в одну мережу кілька мережевих інтерфейсів від одного ESXi-сервера.
“Ліцензування”. Всі функції включені. Тривалість дії – 60 днів. До закінчення зазначеного терміну необхідно встановити новий ліцензійний ключ. Максимальна функціональність включена в ліцензії Enterprise Plus. Якщо ключ є в даний момент, то його можна ввести зараз, не чекаючи закінчення 60-і денного терміну.
“Time configuration”. Досить простий діалог для настройки служби часу. Потрібно встановити з точністю кілька хвилин поточний час, ввести хоча б одну адресу NTP, потім запустити сервіс.
