Режисер театру і кіно, педагог і сценарист Марк Анатолійович Захаров відзначає 85-річний ювілей. Він зняв менш десятка фільмів, і кожен з них приніс Марку Захарову оглушливий успіх: глядачі до цих пір із задоволенням дивляться «Звичайне диво» під Новий рік, сміються над пригодами барона Мюнхгаузена і наспівують «Уно моменто».
1. «12 стільців»
У 1976 році в прокат вийшов чотирисерійної фільм «12 стільців», який став другою – після версії Гайдая – в СРСР повної екранізацією однойменного роману Іллі Ільфа і Євгена Петрова. Сам Захаров називав цей фільм «літературно-музичною композицією з текстом, який не є прямою мовою».
У картині режисер зібрав зірковий склад: Ролана Бикова, Миколи Скоробогатова, Олега Табакова, Георгія Віцина, Любов Поліщук, Лідію Федосєєва-Шукшина. А Андрія Миронова і Анатолія Папанова на головні ролі затвердив без проб. У фільмі знявся і юний Олександр Абдулов, якого Марк Захаров запримітив ще на 4 курсі ГИТИС.
Незважаючи на те, що прем’єра першої серії не принесла очікуваного успіху, показ наступних був сприйнятий глядачами «на ура» і «крига скресла, панове присяжні засідателі, лід рушив!»
2. «Звичайне диво»
У наступному, «новорічному» фільмі Марка Захарова «Звичайне диво» (1978) за однойменною повістю Євгена Шварца зіграли одразу два улюблених артиста режисера: головну роль закоханого Медведя зіграв Олександр Абдулов, а на роль Чарівника чекали тільки Олега Янковського. Романтична комедія про споважнілим чарівника, який обіцяв більше ніколи не творити чудес, однак не зміг втриматися і перетворив Медведя в вродливого юнака, зворушила серця радянських глядачів.
Завдяки мудрій казці, в якій філософський образ Чарівника-творця поєднується з ліричними і сатиричними образами закоханих, Захарову вдалося довести всім, що він «не випадкова людина в кінематографі».
3. «Той самий Мюнхгаузен»
У 1979 році Марк Захаров почав роботу над фільмом «Той самий Мюнхгаузен», в основу якого лягла п’єса Григорія Горіна «Самий правдивий».
На головну роль у фільмі про барона-фантазера Мюнхгаузена режисер зажадав затвердити Олега Янковського, незважаючи на те, що в цьому був елемент ризику, адже актор склався не як артист комедійного спрямування, а як персонаж з упертим і вольовим характером. Однак всі побоювання знімальної групи виявилися марними – Янковський втілив на екрані розумного, іронічного, тонкого Мюнхгаузена, з вуст якого зірвалася уже крилата фраза: «Розумне обличчя – це ще не ознака розуму».
Роль Мюнхгаузена в цій картині вважають однією з кращих в репертуарі Янковського.
4. «Формула любові»
У 1984 році Марк Захаров працював над вільної екранізацією повісті Олексія Толстого «Граф Каліостро», яка в прокаті отримала назву «Формула любові». Історія про знаменитого авантюриста XVIII століття, який приїжджає в Росію і намагається знайти універсальну формулу загадкового почуття під назвою «любов», мала надзвичайний успіх у публіки.
Картина миттєво стала одним з «фільмів-цитатник», і особливо запам’яталася глядачам псевдоітальянская арія «Неаполітанська пісенька» з відомим приспівом «Уно-уно-уно-уно моменто». Її наспівували підручні графа – актори Олександр Абдулов і Семен Фарада – кожен раз, коли граф замишляв нову справу.
5. «Убити дракона»
Історія про хороброго Ланцелота за мотивами п’єси-казки Євгенія Шварца «Дракон» стала останньою на сьогоднішній день картиною Марка Захарова. У головних ролях вийшов на екрани в 1988 році фільму – незмінні улюбленці не тільки режисера, але і всього СРСР – Олександр Абдулов (Ланцелот) і Олег Янковський (триголовий дракон).
Це не просто повість про деспотичний Дракона або мандрівному Ланцелота, але про протистояння людської гідності деспотизму, тиранії.
